На долю народу України, наших батьків, дідів, прадідів у ХХ столітті випало надзвичайно важке випробування – дві світові війни і практично під кінець століття найбільша техногенна катастрофа ХХ століття – аварія на Чорнобильській атомній електростанції. Здається, що кожному поколінню доля дає своє серйозне випробування, яке ми маємо витримати, щоб зберегти й оцінити свободу, спокій та мир.

Cлово «Чорнобиль» назавжди залишиться у пам’яті людей, як символ великого лиха, мужності та героїзму тих, хто з честю виконав свій обов’язок.

Напередодні 31-х роковин Чорнобильської катастрофи 19 квітня в Інституті післядипломної освіти відбулася зустріч учасників ліквідації навслідків аварії на ЧАЕС Никоненка Михайла Яковича та Симона Юрія Сергійовича з колективом інституту та кафедрою кримінального процесу.

Перед присутніми виступили учасники ліквідації навслідків аварії на ЧАЕС, які повідомили про обставини Чорнобильської трагедії, командний склад та слухачів Київської вищої школи міліції МВС СРСР, які з першого дня аварії на ЧАЕС були у передовому загоні ліквідаторів її страшних наслідків.

Минуло більше 30 років, але і досі невідома правда про причини трагедії. Чи це чиясь непрофесійність, чи це диверсія? Зрозуміло одне без людського фактора ця біда не прийшла б до нас. Чому ми повинні про це згадувати не тільки сьогодні, але й завжди пам’ятати? Найперше, щоб подібне ніколи не повторилося. По-друге, кожен з нас щоденно має пам’ятати, що від наших професійних чи непрофесійних дій, слів залежить доля людини, а може й не тільки однієї.

Наприкінці зустрічі колектив інституту і гості переглянули документальний фільм «Чорнобиль. Точка часу» та поділилися своїми спогадами про цю страшну трагедію.

Сьогодні, незважаючи на складну ситуацію в державі, яка обумовлена загальновідомими внутрішніми та зовнішніми чинниками, ми не маємо права забувати тих, хто свідомо ризикуючи своїм життям і здоров`ям, боролися з мирним атомом.