Голова та заступник Голови Комітету з кримінального права та процесу НААУ Анжеліка Моісєєва й Юрій Бауман 19 серпня 2020 року провели тренінги для працівників підрозділів Національної поліції України, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність.

Так, Голова Комітету з кримінального права та процесу НААУ виступила з доповіддю на тему: «Дефекти обвинувального акту, або чому повертають обвинувальнi акти по корупцiйним злочинам». У своїй промові Анжеліка Моісєєва сфокусувала увагу присутніх на важливості дотримання вимог кримінального процесуального законодавства під час складання обвинувального акта як одного з основних документів кримінального провадження, у якому фіксується остаточний результат проведеного розслідування.

На переконання доповідачки, обвинувальний акт виступає маркером для прогнозу результатів подальшого судового розгляду, а тому сторона захисту є не менш зацікавленою в якості обвинувального акту, ніж сторона обвинувачення. Крім того, Голова Комітету з кримінального права та процесу НААУ закцентувала увагу присутніх на основні недоліки обвинувального акта, з якими стикаються адвокати у своїй роботі, указавши серед іншого на такі:

– обвинувальний акт містить неправильні анкетні дані обвинуваченого;

– обвинувальний акт викладений у формі недоступній для нормального прочитання та розуміння;

– фактично відсутня інформації про потерпілих там, де вчиненням кримінального правопорушення завдано шкоди матеріального характеру;

– обвинувальний акт не відповідає раніше оголошеній підозрі;

– перекручування очевидних фактів, зокрема зазначення неіснуючих посадових обов’язків та можливостей, замовчування явних фактів тощо.

Також Анжеліка Моісєєва повідомила учасників тренінгу про основні недоліки обвинувального акта, на які звертають увагу у своїх рішеннях суди (про що свідчать результати проведення аналізу відповідної судової практики), та назвала найбільш поширені з них, як-от:

– недотримання процедури вручення обвинувального акта, зокрема направлення обвинувального акта поштою;

– акт про відмову підозрюваного в отриманні копії обвинувального акту не є підтвердженням обставин вручення обвинувального акту, крім того, складання такого акту не передбачено положеннями КПК України;

– обвинувальний акт, переданий суду, відрізняється від обвинувального акту, врученого обвинуваченому;

– реєстр матеріалів досудового розслідування, переданий суду, відрізняється від того, який було додано до обвинувального акту, врученого обвинуваченому;

– посилання в обвинувальному акті на висновки експертиз;

– указівка в обвинувальному акті на вчинення злочину у співучасті з особою, яка не є учасником цього кримінального провадження, а виступає підозрюваною в іншому й знаходиться в розшуку;

– «пакетний спосіб» (без окремого викладу кожного епізоду кримінального правопорушення) формулювання обвинувачення;

– відсутність перекладу обвинувального акту у справах, де особа не володіє державною мовою;

– складення обвинувального акту поза термінами досудового розслідування;

– не зазначення в обвинувальному акті обтяжуючих обставин, хоча такі обставини явно вбачаються з опису фактичних обставин справи;

– відсутність в обвинувальному акті анкетних даних потерпілих осіб;

– наявність дефектів у позовній заяві, якою пред’явлено цивільний позов, що додається до обвинувального акта.

Темою виступу заступника Голови Комітету з кримінального права та процесу НААУ Юрія Баумана стали питання про дефекти доказування в справах про корупційні правопорушення. У своєму виступі доповідач, зокрема, розповів про актуальну практику розгляду судами справ про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією, а також звернув увагу на деякі особливості застосування положень Закону України «Про запобігання корупції» в контексті виявлення правопорушення, передбаченого ст. 172-7 КУпАП (порушення вимог щодо повідомлення про конфлікт інтересів).

Аналізуючи практичні кейси, Юрій Бауман сфокусував увагу слухачів на тому, що для встановлення факту реального конфлікту інтересів недостатньо лише констатувати існування приватного інтересу, який потенційно може вплинути на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень. На переконання спікера, для цього необхідно безпосередньо встановити наступні обставини: 1) що приватний інтерес наявний; 2) що такий інтерес суперечить службовим чи представницьким повноваженням особи; 3) що така суперечність не може вплинути, а реально впливає на об’єктивність чи неупередженість прийняття особою рішень чи вчинення дій.

Презентовані теми дуже зацікавили слухачів та викликали палке обговорення серед учасників. На думку доповідачів, така форма відкритої дискусії між адвокатами та працівниками поліції дає можливість у процесі обговорення знаходити спільні підходи для вирішення практичних питань.

Посилання на статтю.